Дедалі більше уваги фахівці приділяють такому стану, коли емоційна перенапруга або тривога і страх, що таяться в глибині душі, набувають вигляду болісних тілесних відчуттів. Люди звертаються до поліклінік, скаржаться лікарям загальної практики на безсоння, болі в області серця, розлади травлення та болі в животі, задишку, а ще на найрізноманітніші болі, іноді дуже сильні — головний, зубний, у спині, животі, у ногах-руках тощо.
Буває й інакше — депресія маскується під трудоголізм, підвищену трудову чи громадську активність. Емоційно нестабільні люди, які втратили впевненість у собі, намагаються поринути в турботи, щоб забутися в них і втекти від своїх неприємних думок і відчуттів. Тривога може прикриватися підвищеною веселістю і навіть бравадою.
Важкі душевні переживання парадоксальним чином здатні поєднуватися і з підвищеною сексуальною активністю. Для кардіологів не новина, що дехто зпацієнтів, які перебувають на обстеженні чи лікуванні, намагаються активно загравати з медсестрами — так хворі прагнуть утекти від страху інвалідності чи смерті й довести собі, що вони ще на все здатні.
Туга може виявлятися і підвищеним апетитом, особливо у жінок. Для чоловіків чіткий індикатор депресії — кількість сигарет, викурених за добу. Безперервне паління, коли охоплена тривогою людина відразу прикурює одну сигарету за другою, служить найпростішим способом заспокоїтися. Аналогічно можна трактувати і пристрасть до спиртного, коли п’ють через бажання забутися, прогнати тривогу та нудьгу.
Цицерон рекомендував задушевні розмови з друзями за келихом гарного вина. Римські лікарі, навпаки, пити вино забороняли, зате прописували холодні компреси. В особливо задавнених випадках вони змушували страждальців розважатися по кілька днів поспіль. До середини XIX століття меланхолія стала називатися депресією, а лікувати її почали... наркотиками. Пам’ятаєте, граф Монте-Крісто рятувався від душевних мук із допомогою гашишу? Зрозуміло, про те, що наркотики погано впливають на мозок і викликають звикання, тоді ще не знали. До речі, навіть Зигмунд Фрейд, після того як сам спробував кокаїн, писав про його ефективність при лікуванні депресій.
Революція в лікуванні цього захворювання відбулася в середині минулого століття. Поступово вивчаючи складну роботу людського мозку, учені знайшли особливі речовини — нейромедіатори, які допомагають нервовим клітинам спілкуватися між собою. Вони припустили, що хвороба виникає через їхню неправильну роботу, й якщо обмін речовин підкоригувати, то людина видужає. Були створені перші антидепресанти. В ейфорії перших успіхів лікування цього захворювання здавалося, що страждання людства назавжди закінчилися.
Нині поруч із різноманітними препаратами медики використовують й інші методи лікування. Наприклад, психотерапію. Залежно від особистості хворого і виду депресії лікарі можуть навчити пацієнта прийомів самонавіювання та аутогенного тренування, застосувати непряме навіювання або навіювання в стані гіпнотичного і медикаментозного сну, використовувати групову, сімейну чи поведінкову психотерапію.
Будь-який метод лікування має супроводжуватися психотерапією, лікуванням словом. У людини болить душа, тому успіх лікування багато в чому залежить від спілкування лікаря з пацієнтом і його родичами. Їм обов’язково слід пояснити, на що саме людина хвора, як планують її лікувати, які можуть бути побічні ефекти, на які результати слід розраховувати й чи можна очікувати повернення цього захворювання.
Зазвичай депресія успішно лікується, але у нашій країні існує тотальна стигматизація, тобто сторожкість і упередженість стосовно психіатрії. Навіть за умови, що на сьогоднішній день у поведінці людини, яка пролікувалася, немає ніяких відхилень, більшість опитаних усе одно не хотіли бачити б його ні сусідом, ні нареченим, ні співробітником. Правда, депресія серед різних форм психічних захворювань викликає в населення найменше відторгнення і навіть співчуття. Вочевидь через те, що більшою чи меншою мірою цей стан пережив практично кожний.
У людей існує глибинний, так званий вітальний страх перед психічними захворюваннями і навіть самим словом «психіатрія». Він існує й у цивілізованих країнах, проте там його дуже активно намагаються різними способами подолати. Наприклад, у Німеччині чимала частина неважких випадків, які в Україні належать до компетенції дитячого психіатра, тобто неврози, заїкуватість, тики, затримка психічного розвитку, передані у відання так званих соціальних педіатрів. Зміна назви зіграла свою роль — по консультацію до соціального педіатра звертаються без побоювання. Люди також охочіше довіряють свої душевні проблеми фахівцю, якщо він називається психотерапевтом. А в США кожна культурна людина вважає за необхідне мати власного психоаналітика.
Лікар-психіатр психоневрологічного
диспансерного відділення Скомаровська О.В.
