Під час прийому пацієнтів часто чуємо таке питання: «Лікарю, чому в мене невроз, а в сусіда ні?» А й дійсно! Що є передумовою до неврозу? Адже всі люди мають неприємні переживання і різні – часом дуже складні – проблеми, а неврози виникають далеко не у всіх людей і перебіг їх різний: в одних минає швидко і людина одужує, а в інших триває роками.
Зрозуміло, що справа тут не стільки в самих психотравмах, а в тому, як їх сприймають люди. Адже деякі люди як ніби «запрограмовані» на те, щоби «глибше і важче» сприймати і переносити удари долі; мільйони людей переносять різні образи, незручності, біди, і більшість з них досить легко та швидко опановують себе і зразу, або поступово, але забувають те, що з ними відбувалось. Одні стійкі та сильні, інші – слабкі, обставини можуть «зламати» їх. Частина з таких найбільш слабких до незвичного сприйняття зовнішніх впливів людей – це слабкі фізично, ослаблені соматично люди, багато з них є в такому віці, коли збільшується ранимість та беззахисність (найчастіше- діти, підлітки, особи похилого та старечого віку), а деякі – це особи з так званою «конституціональною психічною слабкістю». Можна сказати, що це збірна група людей, кожна з котрих має свої особливості, і не будь-яка психотравма може привести їх до неврозу а, як кожному замку відповідає свій ключ, так і кожний аномальний психічній конституції має відповідати певна психічна травма, що здатна привести до неврозу. Якщо зміст травми і особливості особистості не співпадають, то й ніякого неврозу не буде. Ми знаємо людей з такими особливостями характеру, завдяки яким людина байдужа до багатьох явищ котрі для більшості людей є психотравмою, але занадто гостро реагують на те, на що більшість людей не звертають уваги.
Лікування неврозів, звичайно ж, комплексне. За винятком психотравмуючих ситуацій, котрі людина «проговорює, виплачеться», в такій спосіб зменшує «психічну напругу» і швидше одужує. В таких випадках заспокійливі та засоби в поєднанні з психотерапією можуть призвести до успіху в лікуванні, та цілковитому одужанні пацієнтів.
Про неврози багато пишуть і ще більше говорять. Деякі авторитетні вчені розглядають теперішнє поширення неврозів як своєрідну розплату за підвищення темпів життя.
Втім немає й причин для песимізму, адже пластичність нервової системи людини не може не вражати, людина дуже швидко звикає до різноманітних та неймовірних перевантажень, до того ж, у більшості не виникають ніякі неврози.
Звичайно ж виключити неврози можна, якщо в кожному шкільному колективі, в кожній сім′ї, на роботі, в кожному випадковому соціальному об′єднанні (наприклад черга в магазині) люди будуть берегти одне одного не будуть сваритися через дрібниці, якщо навчаться розумно будувати свої стосунки. Важливу роль в профілактиці неврозів відіграє викорінення пияцтва, оскільки більшість дітей стають невротиками через сварки та скандали винуватцями котрих є пияцтво батьків.
Зменшити можливість захворіти на невроз можна якщо люди не будуть надміру фіксуватись на своїх хворобливих переживаннях і шукати в себе симптоми хвороб, бо «хто шукає, той завжди знаходить».Тож як досягнути ліквідації психотравм та мікросоціальних конфліктів котрі породжують неврози. Психіатр не може дати відповідь відповідну до «всіх випадків життя».
Всі поради людству озвучені дуже давно, тисячі мудреців різних століть, епох, країн та народів призивали людей краще відноситись одне зо одного, не воювати, не принижувати одне-одного. Сотні корифеїв педагогіки опублікували тисячі статей -попереджень, звернень з проханнями та вимогами бути милосердними, ввічливими, інтелігентними, поважати в дитині почуття власної гідності, не принижувати юних! Легіони письменників – моралістів голосно, на весь світ викривали жорстокість, злобність дорослих, котрі мстились дітям за свої невирішені проблеми. Чи помогли ці заклики, поради, обвинувачення? Кожен, хто буде знову говорити про них, буде в кращому випадку повторюватись. І чи буде той голос почутий? Втім повторювати треба, іншого шляху в нас немає.
