Автор Фесун Наталія Іванівна, лікар-невролог 3 неврологічного відділення | 10.04.2019 |

Вочевидь - хвороба. Це вже було встановлено у п'ятому сторіччі до н.е. геніальним лікарем стародавньої Греції Гіппократом. Греки вважали, що на епілепсію страждав міфічний герой Геркулес і давньоримський політичний діяч Юлій Цезар. Гіппократ висловив думку, що епілепсію насилають не боги, і що причина хвороби криється у мозку, отже, може піддаватися лікуванню. Тих, хто вважав, що ця хвороба має надприродне походження, Гіппократ звинувачував у неуцтві і розповсюдженні забобонів. Гіппократ припускав, що важливою причиною появи хвороби є спадковість, зробив висновки про гірші наслідки епілепсії, якщо перші напади хвороби сталися у дитинстві, а також звернув увагу на різноманітність ознак хвороби й на існуючі пересуди щодо цього захворювання у суспільстві. Гіппократ не називав хворобу священною, натомість він використовував власний термін - велика хвороба, який згодом перетворився на сучасний термін великий епілептичний припадок, який позначає генералізовані судоми при епілепсії. Незважаючи на те, що у своїй ґрунтовній праці Гіппократ детально пояснював можливі біологічні причини виникнення епілепсії, його ідеї не знайшли підтримки у сучасників. Втручання злих духів продовжують вважати причиною епілепсії і в наші дні. Багато хто з пацієнтів, хворих на епілепсію, які спостерігаються у нашій лікарні, звертався до різноманітних «екзорцистів» та «чудо-цілителів».

Сучасне визначення епілепсії - хронічне захворювання, що проявляється різноманітними судомними й безсудомними нападами, а також типовими змінами особистості, психозами, у важких випадках розвитком специфічного слабоумства. Для епілепсії характерне раптове виникнення нападів із рецидивами впродовж життя, тоді як напади, викликані певною відомою причиною вважаються епілептичними реакціями, які слід відрізняти від епілепсії як хвороби.

У більшості випадків причина хвороби невідома, але у деяких людей епілепсія виникає внаслідок черепно-мозкової травми, інсульту, пухлини головного мозку, зловживання наркотичними речовинами й алкоголем, та з інших причин. Епілептичні напади спричиняються надмірною й аномальною активністю нервових клітин кори головного мозку.

Частота нападів має тісний зв’язок із віком людини, в осіб похилого віку епілептичні напади спостерігаються частіше. Дебют хвороби найчастіше спостерігається у немовлят та осіб похилого віку.

Ситуація з хворими на епілепсію в Україні далека від ідеальної. За даними ВООЗ близько 1% людей по всьому світу (65 мільйонів) хворі на епілепсію. 

Для уточнення діагнозу СЛІД ВИКЛЮЧИТИ інші стани, за яких можливий розвиток подібних симптомів (наприклад втрата свідомості), а також зважити на наявність будь-яких безпосередніх причин їх виникнення. Встановлення точного діагнозу потребує ретельного обстеження. Підтвердження діагнозу здійснюється за допомогою методу електроенцефалографії та методів нейровізуалізації (МРТ, СКТ). Помилковий діагноз встановлюють у 5-30% випадків. Імітувати епілепсію можуть ознаки і симптоми за інших захворювань і хворобливих станів, наприклад: обморок, гіпервентиляція, мігрень, нарколепсія, панічні атаки і дисоційовані конвульсії. Дисоційовані конвульсії спостерігаються у п’ятої частини всіх пацієнтів, що проходять лікування у неврологічному стаціонарі, в той час як серед пацієнтів із дисоційованими конвульсіями діагноз епілепсія встановлюється приблизно у 10% випадків. Диференційний діагноз вимагає обов’язкового проведення додаткових досліджень, оскільки дуже важко розрізнити епілептичні конвульсії від дисоційованих на підставі лише одного нападу. З одного боку є ризикованою недостатня діагностика епілептичної хвороби. Хворим на епілептичну хворобу протипоказана робота біля вогню, води, на висоті, біля рухомих механізмів їм не можна водити автотранспорт, користуватися вогнепальною зброєю. А з другого боку і не оправданою є гіпердіагностика епілептичної хвороби, що може призвести до нецільового використання державних коштів - призначення групи інвалідності в сумнівних випадках та інше.

Враховуючи вищесказане доручати діагностику епілепсії можна лише досвідченим спеціалістам, якими є колектив 3-го відділення ВОПНЛ ім. О.І.Ющенка. Після встановлення діагнозу спеціаліст підбирає пацієнту медикаментозне лікування. Вилікуватися від епілепсії неможливо, але за умови відповідного лікування епілептичні напади можна стримати у 70% випадків. Окрім медикаментозного лікування, існує можливість проведення оперативного втручання, проведення нейростимуляції, може бути корисним дотримання лікувальної дієти, яка повністю забороняє алкогольні напої, велику кількість рідини, їжу важку для перетравлювання, великі кількості прянощів, копченостей та спецій, переїдання. В деяких випадках ефективним є дотримання постів та лікувальне голодування. Деякі епілептичні синдроми не рецидивують упродовж життя. У значної частини хворих вдається досягти відміни лікувальних препаратів без поновлення нападів.

Одним із важливих факторів реабілітації пацієнтів є соціальний аспект їх існування. Так рівень безробіття серед хворих на епілепсію в середньому у світі в 2-3 рази більший порівняно із здоровими особами. Багато пацієнтів скаржаться, що як тільки на місці їхнього працевлаштування дізнаються про діагноз епілепсії одразу намагаються у різні способи звільнити їх. У багатьох країнах світу (Японії, Бразилії, Індії, Росії) та в Україні хворі на епілепсію не можуть керувати транспортними засобами. В США та Канаді хворі можуть сідати за кермо після 3 місячної ремісії, а Євросоюзі після 12 місячної.

Враховуючи той факт, що 1% відсоток наших співвітчізників страждають на епілепсію давайте ставитися до них з позицій 21-го сторіччя без зайвих забобонів страху та іншого. Тим самим ми всі можемо зробити нашу країну кращою, а наше суспільство більш шанованим у світі.