Автор Хранітель Аліна Вікторівна, психолог Обласного центру сімейного консультування та психотерапевтичної корекції Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної Ради» | 18.10.2019 |

Британські дослідники назвали мобільний телефон „черговим наркотиком нового покоління”. Згідно з їхніми даними, кожен шостий житель планети знаходиться під впливом мобільної залежності.

Австралійський академік Діана Джеймс стверджує, що мобільний телефон викликає у людини психологічну залежність, яка за своєю силою перевищує залежність людини від паління! Так само дослідник вважає, що залежність від мобільного телефону вища за залежність від комп’ютера, тому що від комп’ютера можна піти, а мобільний легко вміщується у кишеню.

Психолог Серджіо Чапарро з Нью-Джерсі провів експеримент, під час якого 220 осіб мали вимкнути мобільні телефони, як пропонувалось - на 72 години. В результаті лише 3 досліджуваних пройшли експеримент до кінця, решта – залишили його. Зі слів Чапарро досліджувані відчували дискомфорт, хвилювання, тривогу и навіть паніку, в них знижувалась самооцінка, а рівень знервованості, навпаки, зростав, багато впадали в депресію, дехто навіть погрожував суїцидом. Схожі експерименти проводились і іншими науковцями з США, Австралії и Англії. Результати аналогічні.

Швидкими темпами формується мобільна залежність у дітей. В західній Європі 97% дітей віком від 7 до 14 років мають мобільний телефон і користуються ним не менше 10 годин на тиждень. Така статистика викликликала занепокоєння не лише психологів а і лікарів. Тому, в 2006 році Управління досліджень Європарламенту опублікувало доповідь з рекомендаціями для країн – членів Євросоюзу: ввести заборону на користування мобільними телефонами дітьми, що не досягнули підліткового віку. Було навіть запропоновано вилучити з продажу іграшкові моільні телефони, щоб не формувати у дітей занадто раній інтерес до мобільного звязку.

Як бачимо, проблемі мобільної залежності приділено багато уваги в світі. В Україні спеціальних досліджень по залежності від мобільних телефонів ще не було.

Аддиктивна поведінка - ( від addiction – шкідлива звичка, схильність) одна з форм деструктивної поведінки, яка проявляється в прагненні втечі від реальності шляхом зміни свого психічного стану, яке досягається різноманітними способами - фармакологічними (вживання речовин, які діють на психіку) і нефармакологічними (зосередження на певних предметах і активностях, що супроводжується розвитком суб’єктивно приємних емоційних станів).

Під залежною поведінкою варто розуміти різновид девіантної поведінки, що характеризується нездоланною підлеглістю власних інтересів - інтересам іншої особистості або групи, надмірною і довготривалою фіксацією уваги на певних видах діяльності або предметах , що стають зверхцінними, зниженням або порушенням здатності контролювати захопленням, а також неможливістю бути самостійним і вільним у виборі поведінки. Вважається, що в структурі кожної залежності можна відзначити ознаки збільшення толерантності, прогресуюче забування альтернативних інтересів, продовження залежної поведінки.

В електронному словнику медичних термінів поняття «мобільна залежність» пояснюється так: це стан людини, за якого телефон стає предметом культу, людина несвідомо робить дзвінок заради самого дзвінка, не усвідомлюючи своїх дій або неспроможна пояснити їх причин.

Закордонні дослідники стверджують, що залежність виникає в першу чергу не від розмов по телефону, а від різноманітних можливостей, якими наділений мобільний телефон: смс, ммс, інтернет, ігри, знайомства по мобільному телефону.

Самостійного психічного розладу - мобільна залежнісь не існує. Залежність від мобільного телефону згідно з МКБ-10 відноситься до розладів зрілої особистості, де є – аддиктивна поведінка, що включає нехімічну залежність від того чи іншого фактору, в даному випадку мобільного телефона, коли при недостатній емоційно-вольовій регуляції людина діє під впливом своїх бажань. В дитячій психіатрії мобільну залежність відносять до розладів поведінки та емоцій.

Вчені з Великобританії виділили три типи власників мобільних телефонів:

  1. кіборги – вважають телефон невідємною частиною себе, без якого не зможуть жити як без життєво важливого органу
  2. протезовані – жити без мобільного телефону можуть, але відчувають при цьому дискомфорт
  3. незалежні – для них телефон є лише засобом спілкування коли необхідно.

Варто розрізняти залежність і звичку. Хоча надмірна звичка переходить в залежність, звичка є позитивним процесом адаптації індивіда до оточуючого середовища.

Наслідки

Опрацювавши дані наукових досліджень та експериментів, щодо виявлення негативного впливу мобільних телефонів на фізіологію людини, можна зазначити, що мобільний тел. чинить негативний вплив на:

  • нервову систему

Спеціалісти Цюріхського університету виявили вплив мобільного телефону на діяльність головного мозку. В ході експериментів потужність випромінення телефону досягала половини допустимого показника. Після 30-хвилинної розмови по телефону в досліджуваних змінювалась енцефалограма, причому зміни зберігались на тривалий час. Вчені ще не готові зробити висновки про те, наскільки це шкідливо для здоровя людини.

У дослідженнях російських вчених було установлено пряму дію ЕМП на мозок, на мембрани нейронів, на пам'ять, на умовно-рефлекторну діяльність. Також можливий вплив слабких ЕМП на процеси синтезу в нервових клітинах. Отримані значні зміни імпульсації коркових нейронів, що призводить до порушення інформації, що приймається, у більш складні структури мозку. При впливі ЕМП може розвинутися порушення короткотривалої пам'яті.

Вчені Оксфордского університету (Великобританія), що займалися дослідженнями з приводу впливу стільникового телефону на людський організм, рекомендують звести до мінімуму використання мобільних телефонів, особливо дітьми. Адже мозок дитини, на відміну від дорослого, продовжує рости. Крім того, дитячий череп тонше і менше, а тому менш здатний захистити мозок від радіохвиль.

  • ендокринну систему і нейрогуморальну реакцію

Дослідження показали, що при впливі ЕМП, як правило, відбувалося збільшення вмісту адреналіну у крові, активація процесів звертання крові.

  • імунну систему

У наш час накопичено достатньо даних, які вказують на те, що при впливі ЕМП порушуються процеси імуногенеза. Встановлено, що у тих, хто отримує дозу випромінювання ЕМП змінюється характер інфекційного процесу. Є порушення білкового обміну. Спостерігається зниження вмісту альбумінів і підвищення гама-глобулінів у крові.

  • статеву систему

Ефекти випромінювання, за думкою вчених, включають: зниження функції сперматогенеза, порушення коефіцієнту народжуваності хлопчиків та дівчаток, зміну менструального циклу, сповільнення ембріонального розвитку.

  • біополе людини

 Види і симптоми мобільної залежності серед підлітків

З метою вивчення видів мобільної залежності і їх поширення серед підлітків, було проведено анкетування учнів загальноосвітніх шкіл (105 осіб), а також проведено низку інтерв’ю з психологами,педагогами.

Залежність від самого пристрою - дитина носить телефон із собою всюди, дратується, якщо телефон розрядженний або ламається, вважає телефон частиною себе, а без нього почуває себе неповноцінною. На питання „якщо ти забув телефон вдома” – 68% опитаних підлітків відповіли „однозначно повернусь за ним” .
SMS-залежність – поширена залежність серед підлітків, вони пишуть сотні повідомлень у день, навіть коли простіше й дешевше подзвонити. 69% респондентів анкетування протягом дня відсилає більше 10 смс. Передавати записки на уроках вже не модно і не практично, адже смс дійде швидше, і конфіденційність надісланого залишеться недоторканою.

Довготривалі розмови по телефону – 51% анкетованих на розмови по мобільному телефону витрачають понад 2-3 годин в день.

Інфоманія - дитина перебуває в постійній готовності одержати нову інформацію. Щохвилини перевіряє електронну пошту або мобільний. 65% опитаних підлітків користуються інтернетом в мобільному телефоні.

Гаджет-аддикція - прагнення купувати самі модні технічні новинки (аддикція - залежність). Вони стають головною ознакою соціального статусу й джерелом радості. Заради нової іграшки діти готові відмовитися від життєво важливих речей. За рахунок престижності телефону підлітки намагаються виділитись серед однолітків, підвищити свою самооцінку [4, с.6] . слід все ж таки зазначити, що частота змін підлітком мобільного телефону залежить від фінансових можливостей батьків. Тим не менш 52% опитаних підлітків- змінюють телефон декілька раз на рік, 4% - не менше 2 раз на рік, 44% - один раз на 2 роки.

Ще один типовий прояв залежності – це звукові галюцинації коли здається, лунає дзвінок мобільного телефону, хоча насправді апарат не дзвонив або був зовсім виключений. Такі випадки хоча б раз відбувалися з усіма власниками мобільних, однак у деяких людей неіснуючі дзвінки стають хронічною фобією. Цей феномен одержав назву «манія дзвінка». 87% опитуваних знайомі з цим феноменом.

„Мобільний фантом” – коли у когось лунає меледія, підліток починає швидко діставати свій, перевіряти свої вхідні дзвінки. Така поведінка схожа з синдромом „фантома кінцівки”, коли у людини з ампутованою кінцівкою зявляється хибне відчуття її наявності.

Страх пропустити дзвінок відчувають 77% респондентів, коли підліток не випускає телефону з рук, не виключає його, ставить поруч ввімкненим коли лягає спати.

Отже, проведене анкетування, свідчить про досить високі показники залежності підлітків від мобільних телефонів. Ще більш тривожним є те, що цю залежність усвідомлюють один із ста, а добровільно працювати з даною залежністю не бажає ніхто. [5, с.16]

Технічний прогрес щодня зростає, заборонити чи обмежити користування мобільним телефоном підлітками неможливо, тим більше коли він є невідмінною частиною життя сучасної людини. На даний час психологам, педагогам, батькам слід вести роботу як з самою мобільною залежністю так і її профілактикою.

Клінічний приклад

У відділення поступила дівчина Ірина (імя змінено), 13 років. Зі слів батьків, протягом останніх 5 місяців, Ірина носила телефон із собою всюди, фактично не випускала його із рук, ставила під подушку ввімкненим, коли лягала спати, дратувалась коли він розряджався. Протягом дня постійно писала смс, або розмовляла по телефону з подругою. На зауваження батьків спостерігалась агресія, опозиційність, негативізм. Після чергової, рішучої погрози батьків, щодо позбавлення її телефону на певний час, якщо вона себе не обмежуватиме, Ірина здійснила спробу самогубства – порізала вени, сфотографувала і відіслала ммс подрузі. Після цього батьки вирішили звернутись у лікарню. Терапевтична і корекційна робота ускладнювалась такими рисами Ірини, як замкнутість, підозріливість, негативізм. Вона тривалий час відмовлялась від запропонованих методик та вправ. Проте, в результаті проведеної індивідуальної роботи, через певний час вона погодилась намалювати малюнок сімї ( демонстрація малюнка) і заповнити бланк „Чарвної країни почуттів”(аналіз – небажання дорослішати; багато страху, вини, мало інтересу цього вже достатньо для того щоб сформувалась залежність), що в її випадку допомогло зясувати причини виникнення залежності.

В результаті проведених індивідуальної, групової роботи, сімейних консультацій – в Ірини зменшився рівень тривожності, страх спілкування з однолітками; покращились стосунки з батьками.

Причини залежності, профілактика та робота з залежними

Розглянемо план роботи з підлітком, що має мобільну залежність:

  1. Діагностика з метою виявлення причин залежності
  2. Індивідуальна терапія

а) усвідомлення залежної поведінки

б) корекція особистості

  • Консультування по моб.залежності відрізняться від інших аддикцій, адже телефон не можливо виключиття з життя зовсім. Тому основою успішного подолання залежності є формування навичок контролю за своєю поведінкою. Для досягнення цієї мети можна використовувати дихальні психотехніки, де підліток вчиться контролювати своє дихання, що є основою формування навичок конролю загалом.

в) психотерапія раннніх травм

3. Групова терапія

  • Мобільна залежність, як і залежність від інтернету – це страх живого спілкування і відсутність в реальному світі того, що викликає в людини позитивні емоції. Вона намагається замістити їх телефоном. Перейти від віртуального спілкування до реального допомагає участь в комунікативних групах, метою яких є подолання страху спілкування з однолітками, можливість підібрати і перевірити на практиці нові форми взаємодії, розвіювання ілюзії „винятковості” своїх проблем.

4.Сімейне консультування

- метою якого є усвідомлення проблеми в сімї, усвідомлення, що дитина є симптомом сімї, і залежність в такому випадку проблемою відносин в сімї.

  • робота з батьками, а також тренінг на покращення дитячо-батьківських взаємостосунків.
  • Основою успішного подолання залежності є також поява більш конструктивних захоплень, інтересів, хобі.