Автор Хранітель Аліна Вікторівна, психолог Обласного центру сімейного консультування та психотерапевтичної корекції Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної Ради» | 18.10.2019 |

Формування особистості людини починається з раннього дитинства. В сучасному світі одним з провідних засобів впливу на розвиток дітей раннього віку є мультфільми. Сьогодні майже для кожної дитини телебачення стало чимось на кшталт іграшки або книги.

За останні роки на телебаченні з'явилась велика кількість мультфільмів різних за тривалістю, якістю зображення, графіки , смислового навантаження, що породжує роздуми відносно їх впливу на розвиток і становлення психіки підростаючого покоління. На сьогодні, провідні науковці, організації та об’єднання в галузі педіатрії, психології, педагогіки приділяють неабияку увагу даному питанню. Американська академія педіатрії (The Ameriсan Academy of Pediatrics) рекомендує взагалі заборонити перегляд телебачення дітям які не досягнули трьохрічного віку. Дітям у віці 3-5 років дозволяється переглядати «високоякісні дитячі передачі» не більше 30 хв. в день. Всесвітня організація охорони здоров'я, педіатри, психологи також категорично забороняють дітям до 3 років перегляд телебачення. Постає питання, на чому ж ґрунтуються дана заборона?

Перш за все, вона пов’язана з особливостями сучасних мультфільмів: занадто велика швидкість подачі відеоряду; відсутність сюжетних пауз для усвідомлення того що відбувається; надлишкова багатосерійність, яка утруднює запам'ятовування сюжету; розбіжність вікової адресації образу героя, змісту його мови і контексту його діяльності; невідповідність сюжету реальній життєдіяльності дітей дошкільного віку, його надмірна складність; неприродність, вичурність, гротеск персонажів; надлишок спецефектів, які закривають зміст подій і ускладнюють сприйняття сюжету.

Також слід не забувати, що дитяче око, фізіологічно ще не готове сприймати все те, що відбувається на екрані. Дані фізіології свідчать про те, що в нормі фокусування ока постійно спонтанно змінюється з близького на дальній і навпаки, і, відповідно, змінюється кривизна хрусталика. При перегляді телебачення очі позбавленні такої можливості і нерухомі, оскільки вони сфокусовані на одній площині. В результаті цього м'язи напружуються. Акомодація хрусталика втрачає можливість швидко змінюватись, що може викликати викривлення. Зображення на екрані нестабільне, воно постійно змінюється і мерехтить. Це призводить до перенапруги - як очей, так і нервової системи, і як результат до погіршення зору. При формуванні безперервного зображення використовується не стільки інерційна властивість ока, скільки інерційний стан свідомості - мозок синтезує безперервне зображення з окремих кадрів. Це призводить до перевантаження нервової системи, яке, дякуючи зворотнім зв'язкам між мозком і оком , негативно відображається на зорові.

Передчасний і надмірний перегляд мультфільмів негативно впливає не лише на зір а і на психіку. Сучасними світовими дослідженнями встановлено, що ранній і тривалий перегляд мультфільмів призводить до: недорозвитку вищих коркових функцій, гальмування власної активності дитини, порушень мови, гіперактивності, порушень поведінки, аутизму, мутизму.

На сьогоднішній день в психологічній практиці з’явились нові терміни - екранна аддукція та мультиплікаційне спустошення. Екранна аддукція - це стан, коли дитину неможливо «відірвати» від мультфільмів, і вона ладна дивитись їх цілий день. При вимушеному «відриві» від екрану дитина впадає в істерику і заспокоюється тільки при поверненні до перегляду. Мультиплікаційне спустошення - це, коли після тривалого перегляду мультфільмів, в поведінці дитини спостерігаються апатія, депресія, зниження загального тонусу.

Не слід забувати також про зміст, смислове навантаження, підтекст мультфільму. Наприклад: «Смішарики» негативно демонструють жіночий образ (чоловічі герої спокійні, врівноважені, інтелектуальні, а єдиний жіночий персонаж - істероїдна особистість); «Мадагаскар» - сюжет на підсвідомому рівні формує на майбутнє святковий образ життя; «Спанч Боб» - пропаганда примітивізму і гомосексуалізму (головні герої Губка Боб і його друг Патрік тримаються за руки, фліртують, сплять в одному ліжку); «Сімпсони» -

 переповнений жорстокістю, насиллям, порнографією, брудною лайкою, патологічними явищами та є прямою насмішкою над сім’єю; «Маша і ведмідь» - це приклад садизму, де є жертва Ведмідь та садист – Маша, провідна ідея цього мультфільму – роби, що хочеш, тобі за це нічого не буде. і т.д. Практично в кожному мультфільмі можна угледіти якийсь потаємний сенс, все залежить від точки зору і інформованості дитини про явище.

Враховуючи вище зазначене, може складатись враження що мультфільми - це суцільно зло . Абсолютно ні! При своєчасному, умілому і адекватному використанню мультиплікації, вона може допомогти реалізувати виховну та навчальну мету і може цілком відповідати вимозі «не нашкодь».

Поради щодо організації перегляду мультфільмів дітьми дошкільного віку:

  1. Дітям віком до 3 років - небажано взагалі переглядати мультфільми
  2. Дітям віком 3-4 роки - до 20 хв. не більше двох разів на день; 4-6 років – 40 хв., молодшим школярам - не більше півтори годи 2-3 рази на тиждень
  3. При порушеннях зору, особливо близорукості, тривалість перегляду має бути мінімальною, до 10 хв.
  4. Дивитись мультфільми дітям дошкільного віку бажано в першій половині дня
  5. Не бажано переглядати мультфільми перед сном, особливо вразливим дітям
  6. Занадто довгі мультфільми бажано поділити на частини
  7. Відстань до телевізора має бути до 2 метрів
  8. Заборонено переглядати телевізор в положенні лежачи
  9. Якщо у дитини почали сльозитись очі, потрібно припинити перегляд
  10. Якщо дитина дивиться мультфільм вперше, - обов'язкова присутність батьків, для можливих роз'яснень і подальшого обговорення побаченого
  11. Перед тим, як показувати дитині мультфільм, батьки мають самі його переглянути

Деякі батьки намагаються взагалі не показувати дітям мультфільми. І це теж неправильно. У дитячому садку, на майданчику, в спілкуванні з однолітками у дитини відбувається соціалізація, і кожен займає певну ієрархію в співтоваристві дітей. Той, хто нічого не знає про те, що знають усі, безумовно, виявиться на периферії цієї спільноти.