У гештальт-терапії існує погляд на переживання тривоги, як на припинене збудження.
Звичайно, під збудженням психотерапії розуміється як позив, імпульс чи бажання.
Порушення - це чуттєвий імпульс до дії, ще не приведенна у виконання. Імпульс, що стосується будь-якого переживання. Тобто збудження в нас присутнє практично постійно. Хочемо щось сказати, хочемо їсти, в туалет, злякалися від гучного звуку, хочемо щось запитати, чи заплакати - все це і є збудження. Воно передує будь-якій не машинальній дії. І воно повинно знаходити вихід, розрядку; інакше цей імпульс перетворюється в тривогу.
Тривога, особливо тривала, важко переноситься, що заважає в роботі або сімейному житті, або просто та, яка фоном вимотує та виснажує - це багато зупиненого вами вашого збудження. Якихось бажань, почуттів, що не досягають свідомості переживань.
Так, довга фрустрація в зоні самореалізації, коли жінці домогосподарці чоловік постійно твердить, що їй не треба на роботу, а вона все одно хоче, але чомусь не йде (неусвідомленно вибирає бажання чоловіка) - може призводити до тривоги.
Або дуже важливих, добре вихованих людей, яким їх внутрішні установки (інтроекти) не дозволяють відкрито висловлювати своє роздратування, незгоду, злість, можуть відвідувати напади тривоги.
У травматиків тривога - майже постійний супутник життя, якщо вони не в терапії. Досвід травми дуже фонить, як його не витісняй зі свідомості.
Людина, яка не задоволенна в чомусь довгий час і не знаходить вихід цієї енергії, накопичує тривогу.
- «Я боюся що мене погано оцінять». Будь-який страх можна перевести в бажання. Наприклад, цей в - «Я дуже хочу прийняття і позитивної оцінки себе».
- «Я боюся, що не впораюся, що у мене нічого не вийде». Можливі варіанти зупинки збудження: «Я хочу підтримки», або «Я хочу підтвердження, що у мене виходить», або «Я хочу розібратися - чому у мене не виходить, і для цього мені потрібна підтримка».
- «Я боюся смерті». Або часто описуваний ірраціональний страх неіснування, небуття. Така тривога при дослідженні розкладається на такі ж прості конструкти, як і в попередніх випадках, але в більшій кількості. Наприклад: за страхом смерті одночасно може стояти і страх прожити неправильно та не своє життя, і страх самотності і страх відкриватися в стосунках, бути живим і багато чого ще. А за страхом неіснування може ховатися бажання бути побаченим і прийнятим, без спроби поглинути або зруйнувати.
Ці прості речі дуже закономірні. Якщо я щось довго не отримую з важливого для себе, а ще й не дуже розумію, що - буде рости моя тривога. Якщо я стану справлятися зі своїми бажаннями, пригнічуючи і заперечуючи їх - тривога зросте в рази. Якщо продовжити витісняти її, можна отримати - панічну атаку, наприклад.
У нас в суспільстві не прийнято звертати увагу на наше психічне життя. Це вважається іноді чимось майже соромливим. Але ми не машини, не роботи, ми не живемо в фантастичних світах письменників і режисерів блокбастерів. Ми живі люди з живою психікою, яка, хочемо ми чи ні, працює за своїми законами. І ми від неї залежимо, тому, що це частина нас.
Ще один важливий момент. Тривожність зростає, коли наше увага спрямована або в минуле, або в майбутнє.
Наша тривога - це частина нас самих, яка говорить з нами. Важливо слухати.
У людини маса складних потреб, і розпізнавати їх мало кого з нас вчили. Можна одночасно відчувати фрустрацію в різних зонах свого життя і одночасно прагнути до протилежних речей. Ми люди так влаштовані, що переживання з нами трапляються поза нашою волею та ми вибираємо тільки, як обходитися з цим. Ми часом складніші, ніж нам би хотілося, і це буває дуже незручно, зате не нудно.
